Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Ми, керівники Церков і релігійних організацій України, не можемо залишитися осторонь у той час, коли стрімко зростає протистояння у суспільстві навколо мови.

Ще у 2006 році ми висловлювали свою принципову позицію: мовні питання, як основоположні для суспільства і державності, не повинні ставати предметом політичних спекуляцій. Незмінність своєї позиці ми підтвердили і нещодавно, коли політизація мовного питання знову різко загострилася.

Адже мова згуртовує людей в націю, створює єдиний суспільний і гуманітарний простір. Вона за своєю природою сприяє взаємному порозумінню, бо покликана єднати людей, а не бути джерелом ворожнечі.

З жалем вимушені відзначити – до нашого голосу не прислухалися. 3 липня 2012 року суперечливий мовний законопроект було оголошено прийнятим Верховною Радою України. І ми знову стали свідками того, як поглиблення мовного розділення, посилене політичним протистоянням, далі поглиблює суспільний розкол і розхитує основи української державності.

Глибоко помиляються ті, хто вважають цю подію перемогою. Це – Піррова перемога. Це – “перемога” над громадянським порозумінням і основоположними принципами парламентаризму, які за визначенням покликаний відображати суспільний компроміс.

Всім очевидно, що мовна тематика різко поляризує українське суспільство, тому будь які принципові зміни у цій сфері повинні бути точними і виваженими – як дії лікаря, основним правилом якого є «Не нашкодь!»

У таких умовах наймудріше – підтримувати розумну рівновагу між державним статусом української мови і забезпеченням мовних прав національних меншин. Відсутність такої рівноваги, а особливо відверте й принципове небажання її досягати, веде лише до ескалації суспільного протистояння, ділить громадськість на ворогуючі табори, ослаблює державу.

Мир у суспільстві та між людьми – духовна цінність, яка шанується всіма релігійними традиціями. Саме тому ми щодня молимося про мир в Україні та робимо посильний громадянський внесок у його розбудову, в тому числі міжконфесійною співпрацею.

Саме тому ми відчуваємо обов’язок сказати: те, що зараз відбувається – це шлях у прірву, шлях  до громадянського конфлікту і розвалу держави. Бачачи це, ми закликаємо всі сторони протистояння: «Зупиніться!»

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Ви – Глава держави і Президент для всієї України. Тому в цей відповідальний, навіть історичний, момент на Вас лягає обов’язок дати поштовх до розв’язання цього конфлікту.

Ми наполегливо закликаємо Вас не підписувати вибухонебезпечний мовний законопроект № 9073, накласти на нього вето і повернути до Верховної Ради для справжнього повноцінного розгляду та вироблення збалансованого рішення.

Ми закликаємо Вас стати ініціатором загальнонаціонального суспільного і фахового діалогу навколо мовної проблематики. Саме його підсумки повинні лягти в основу принципово нового законопроекту, який справді забезпечить розвиток збалансованої мовної політики в Україні. Такої політики, яка одночасно захищатиме державний статус української мови та сприятиме розвитку і функціонуванню мов національних меншин.

І нехай мудрість від Бога допоможе Вам прийняти вірне рішення!