Олександр ЗАЄЦЬ. Огляд діяльності міжконфесійних рад в Україні протягом 2010 року |
![]() |
![]() |
![]() |
27.12.2010 18:17 |
Олександр ЗАЄЦЬ – голова правління ГО “Інститут релігійної свободи”, м. Київ Cпеціально для Релігійно-інформаційної служби України ![]() Даний огляд не охоплює діяльність міжконфесійних рад, які діють на місцевому рівні, а також міжцерковних організацій, які утворені і діють задля досягнення мети в конкретній сфері (розповсюдження богослужбової літератури, співпраця у служінні в пенітенціарній системі тощо). Метою цієї статті є ознайомити широкий загал з діяльністю у продовж 2010 року міжконфесійних інституцій, які мають вплив (або претендують на такий) в релігійному середовищі України. Перш за все, доцільно звернути увагу на роботу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, Наради представників християнських Церков України, Ради Євангельських Протестантських Церков України, а також проаналізувати стан деяких інших міжцерковних утворень. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій Нагадаємо, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) була утворена у 1996 році, як представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган з метою об’єднання зусиль Церков і релігійних організацій у справі духовного відродження України, координації міжцерковного діалогу як в Україні, так і за її межами, участі в розробці проектів нормативних актів з питань державно-конфесійних відносин, здійснення комплексних заходів добродійного характеру. На даний момент до складу ВРЦіРО входить 19 Церков і релігійних організацій (православні, католики, протестанти, юдеї, мусульмани), що складає близько 95 % релігійної мережі України. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій у продовж 2010 року продовжувала займати в Україні провідну роль в сфері міжконфесійних та державно-церковних відносин. Головуючим у ВРЦіРО у цей період (з жовтня 2009 року по листопад 2010 року) був Відповідальний за зовнішні зв’язки Римсько-католицької церкви в Україні єпископ Маркіян Трофим’як. Починаючи з 4 листопада у Раді головує Старший пресвітер Союзу вільних церков християн євангельської віри України Василь Райчинець. Протягом року відбулося чотири засідання Секретаріату ВРЦіРО та три засідання Ради за участі глав конфесій. На цих зустрічах, на які також запрошувались народні депутати України, представники органів влади та експерти, представники конфесій проаналізували низку актуальних питань державно-конфесійних відносин, захисту і утвердження суспільної моралі. Результатами обговорень стали звернення ВРЦіРО до органів державної влади, зокрема:
Протягом року Головуючий у ВРЦіРО єпископ Маркіян Трофим’як за погодженням з главами конфесій розвивав постійний діалог з керівництвом держави та представниками органів державної влади, зокрема з Держкомнацрелігій, Міністерством охорони здоров’я, Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі тощо. Разом з тим, незважаючи на непоодинокі звернення Всеукраїнської Ради Церков, протягом 2010 року не відбулось очікуваної в релігійному середовищі зустрічі Президента України В.Ф.Януковича з членами ВРЦіРО. Наявна ситуація певним чином гальмує розвиток державно-церковних відносин в Україні, оскільки чимало актуальних питань потребують обговорення саме на найвищому рівні. Налагодження і розвиток діалогу між конфесіями та владою на партнерських засадах залишається одним з важливих завдань для Церков і релігійних організацій України. 14 грудня 2010 року відбулось позачергове засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Причиною для скликання цього засідання Ради став Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» № 1085/2010 від 9.12.2010 року. Насамперед, глави та повноважні представники конфесій звернули увагу на такі аспекти Указу: 1) ліквідація Держкомнацрелігій, а також покладання функцій з реалізації державної політики в сфері релігії на реорганізоване Міністерство культури України та віднесення питань реєстрації релігійних організацій до компетенції новоствореної Державної реєстраційної служби України; 2) надання доручення Уряду вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі (НЕК). Результатом позачергового засідання ВРЦіРО стало ухвалення звернень до Президента України В.Януковича з приводу:
Нарада представників християнських Церков України Нарада представників християнських Церков України (Нарада Церков) була утворена у 2003 року. Згідно установчих документів, головною метою Наради Церков є сприяння поширенню в Україні засад християнства та релігійної свободи, розвиток діалогу між християнами у відродженні християнської моралі в суспільстві, подолання наслідків радянського атеїзму і тоталітаризму та встановлення партнерських відносин між Державою та Церквою для розбудови громадянського суспільства. До складу Наради Церков входять представники 9 християнських церков: Української православної церкви Київського Патріархату, Української православної церкви (в єдності з Московським патріархатом), Української греко-католицької церкви, Римсько-католицької церкви в Україні, Всеукраїнського Союзу Церков євангельських християн-баптистів, Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників, Української Християнської Євангельської Церкви, Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України і Української лютеранської церкви. Головування у Нараді Церков в 2010 році здійснювала Українська православна церква. Протягом року відбулось одне засідання Наради Церков та проведена зустріч глав християнських Церков України. Під час цих заходів була обговорена позиція МЗС України та Постійної делегації Верховної Ради в ПАРЄ, заявлена при розгляді на рівні Ради Європи проектів документів, пов’язаних з підтримкою так званих сексуальних меншин. Учасники цих зустрічей виробили низку пропозицій щодо покращення діалогу з МЗС України та членами Постійної делегації в ПАРЄ від України стосовно захисту суспільної моралі і утвердження релігійної свободи. За результатами згаданих зустрічей глави християнських Церков України ухвалили низку документів:
На черговому засіданні Наради Церков у грудні 2010 року планується підбити підсумки діяльності за річний період, обрати Головуючого у Нараді Церков на наступний період та окреслити орієнтовний план роботи на наступний рік. Рада Євангельських Протестантських Церков України Рада Євангельських Протестантських Церков України (РЄПЦУ) була утворена у 2006 році. До складу Ради входять керівники 9 євангельських Церков (релігійних об’єдань). Серед них: Всеукраїнський Союз Церков євангельських християн-баптистів, Всеукраїнський Союз Церков християн віри євангельської – п’ятидесятників (ВСЦХВЄП), Українська Уніонна конференція Церкви адвентистів сьомого дня, Українська Християнська Євангельська Церква (УХЄЦ), Союз вільних церков християн євангельської віри України, Українська лютеранська церква (УЛЦ), Братство незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів, Асоціація місіонерських церков України та Об’єднання незалежних харизматичних християнських церков України (Повного Євангелія). Останнє релігійне об’єднання було прийнято до складу РЄПЦУ у грудні 2010 році. Протягом останнього року Головуючими в РЄПЦУ були єпископ УЛЦ В’ячеслав Горпинчук (січень), старший єпископ ВСЦХВЄП Михайло Паночко (лютий – листопад). На останньому засіданні Ради, яке відбулось 3 грудня 2010 року, Головуючим у РЄПЦУ на наступний період обрано Старшого єпископа УХЄЦ Леоніда Падуна. Загалом у 2010 році відбулось 6 засідань Ради Євангельських Протестантських Церков України, на яких було розглянуто низку питань стосовно стану державно-конфесійних відносин, захисту суспільної моралі, проблематику спроб політизації релігійних організацій, інформаційного висвітлення діяльності євангельських Церков, відзначення 450-річчя Пересопницького Євангелія, порушення релігійних прав і свобод. За результатами засідань РЄПЦУ ухвалила, зокрема, наступні документи:
Українська міжцерковна рада Українська міжцерковна рада (УМР) була утворена у 2003 році. До її складу входять керівники близько 20 релігійних об’єднань євангельського напрямку та низки громадських організацій і релігійних мас-медіа. У першому півріччі 2010 року в УМР головував єпископ «Церкви живого Бога» Сергій Балюк, у другому півріччі головування Раді перейшло до єпископа Церкви християн віри євангельської «Спасіння» Пилипа Савочки. Протягом року УМР провела кілька засідань, на яких було обговорено низку питань, пов’язаних з станом державно-церковних відносин в Україні, проведенням духовно-молитовних заходів (наприклад, «Міжнародна молитва за пробудження-2010»), зверненнями до громадськості у зв’язку з виборами тощо. Слід зауважити, в поточному році були спроби окремих діячів привнести політичні моменти в середовище Української міжцерковної ради, але вони не мали розвитку. Загалом вплив УМР у 2010 році на сферу державно-церковних відносин в Україні був обмеженим і незначним. Рада представників духовних управлінь і центрів мусульман України при Держкомнацрелігій Рада представників Духовних управлінь і центрів мусульман України при Держкомнацрелігій утворена у квітні 2009 року, як представницький консультативно-дорадчий орган мусульман України при Державному комітеті України у справах національностей та релігій. Членами Ради на даний момент фактично є представники трьох з п’яти мусульманських релігійних об’єднань, які діють на території України: Духовного управління мусульман Криму, Духовного управління «Київський муфтіят» та Духовного управління мусульман «Умма». Зазначена Рада в основному займалася питаннями координації паломницьких поїздок мусульман України до святих місць ісламу. Діяльність цієї Ради ускладнюється тим, що Духовне управління мусульман України (Київ) та Духовний центр мусульман України (Донецьк) не беруть участі в її роботі. Разом з цим зазначені релігійні об’єднання входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Інші На останок у цій статті згадаємо про Всеукраїнську раду християнських церков (ВРХЦ) та Духовну раду України. ВРХЦ, яка фактично залишається регіональним проектом, протягом 2010 року продовжувала перебувати у стадії формування, яке ускладнилося у зв’язку з переходом частини її членів до Духовної ради України. Осередки ВРХЦ діють у Дніпропетровську, Миколаєві, Кіровограді та деяких інших містах, проте вони мали незначний вплив на міжцерковний та державно-церковний діалог. Останнім часом ВРХЦ намагається започаткувати діалог і спільні проекти з Українською міжцерковною радою, про яку мова йшла вище. Духовна рада України була утворена близько року тому на хвилі президентських виборів за ініціативою представників Партії регіонів та окремих релігійних громад харизматичного і п’ятидесятницького напрямку. Ця інституція ще знаходиться у стадії формування. Деякі члени цієї Ради стали депутатами місцевих рад на жовтневих виборах цього року, що вказує на політичну основу цього проекту. На початку 2010 року представниками Духовної ради України було зроблено кілька гучних політичних заяв, проте вони не мали суспільного резонансу. ________________ Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що основним і найбільш впливовим суб’єктом міжконфесійних та державно-церковних відносин в Україні протягом 2010 року залишалась Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій. У свою чергу Нарада представників християнських Церков України діяла в унісон з ВРЦіРО, посилюючи вплив останньої в сфері державно-церковних відносин і, особливо, в сфері захисту та утвердження суспільної моралі. Слід зауважити, що протягом останнього року спостерігалось зростання авторитету і набуття певної суспільної ваги Радою Євангельських Протестантських Церков України. Загалом у трьох названих міжконфесійних організаціях представлені найбільш чисельні Церкви і релігійні організації, які мають багатий досвід у сфері міжконфесійних, державно-церковних та суспільно-релігійних відносин. Разом з цим, у цілому всі міжконфесійні організації протягом 2010 року в тій або іншій мірі здійснювали важливу функцію щодо розвитку діалогу між представниками різних релігійних, національних, етнічних та інших груп, що є вкрай необхідним для утвердження миру та порозуміння в українському суспільстві. |